Емма Андієвська народилася на Донеччині в місті Сталіно. Будучи досить хворобливою дитиною вона змушена була здавати переважну більшість шкільних предметів екстерном. Саме хворобливість юної Емми змусила їхню родину спочатку переїхати до Вишгорода в 1937 році, а потім через два роки до столиці – Києва.
Саме в Києві вона захопилася вивченням української мови, хоча до цього не знала її зовсім, а вже у 14 років могла читати іноземну літературу мовою оригіналу. 
Три роки пролежала в гіпсовому ліжку хвора на туберкульоз хребта, після цього вісім років ходила в корсеті.
Під час Другої світової війни вона разом з родиною назавжди виїжджає за кордон. Спочатку вона мешкала в Німеччині, потім у Франції, а пізніше в Америці. По закінченні війни вона повертається до Німеччини і наразі проживає у Мюнхені.

"Змалечку переймаюся езотерикою. Наше буття таке коротке на цій землі — тільки прийшли й скоро відходимо, тому дивно не цікавитися таким кардинальним питанням. Багато нового відкрив мені Кастанеда. Українцям було б корисно більше дізнатись про цього перуанця. Його дванадцять англомовних томів повинні бути перекладені українською, адже це важлива віха для самопізнання та розвитку людства. Так звані точні науки не здатні усього пояснити". ("Високий Замок")

Нашу землячку знають в західному світі ще й як талановиту художницю.


Емма Андієвська ніколи не мала спеціальної художньої освіти. Але це ні в якому разі не завадило їй проводити виставки у багатьох країнах світу і друкувати персональні альбоми, які розходяться великими тиражами.

Перша її виставка відбулася у Мюнхені в 1956 році, а потім в Нью-Йорку в 1989 році. Там було представлено дві ілюстровані збірки – «Архітектурні ансамблі» та «Знаки».

Художниця, пишучи картини та ілюстрації, використовує акрил і володіє швидкою технікою малювання. Специфічним художнім прийомом Андієвської є повторне накладання фарби на свої полотна до двадцяти п’яти разів. Таким чином вона створює ефект рухомих фарб, якщо дивитися на картину під різними кутами зору.